«Борислав сміється» («Воскові королі») – фільм за однойменною повістю
Івана Франка.
Про перші страйки робітників на австрійській
Галичині. Дія розгортається в 1870-і роки в околицях міста Борислав, відомих
багатими покладами земляного воску (нафтопродукту).
«Борислав сміється» йшов на екранах під назвою
«Воскові королі», «Королі воску», і в сюжеті на перше міце раптом невідомо
звідки вискакував елегантний винахідник Ван-Гехт. Цю
роль виконував Іван Замичковський. З ним виступав
не менш «кінематографічний» М. Ляров
у ролі Германа Гольдкремера (за фільмом – просто Герман), Готліб, мати
Готліба – неврастенічна буржуйка Рифка (актриса Мацієвська),
промисловці, їхні дружини й коханки, прикажчики і лакеї стали мовби
основним і найцікавішим тлом бориславських подій. Зображаючи загниваюче
середовище з такими його типовими рисами, як лють, жорстокість,
хтивість, підступність, розбещеність, актори німого кіно мали можливість
якнайефектніше продемонструвати темпераментну гру і свої мімічні
здібності.
Ролі робітників зобов’язували
до стриманішої, реалістичнішої гри. Позитивного героя і тоді було важче
зобразити, тому, вибравши на роль
Бенедя Синиці талановитого актора Юрія Шумського, постановники
звели кількість персонажів з робітничого середовища до мінімуму і
навіть цей мінімум відсунули на задній план» – таким постає фільм у реконструкції
Ю. Шелеста.
Про
цей фільм згадує і Олег Бабишкін, очевидно, взявши інформацію про нього
з журналу «Кіно»: «В фільмі знялися відомі актори
І. Замичковський, М. Надемський, Ю. Шумський. (…) В кращих епізодах –
закладини палацу, рада побратимів і розгляд палиць з зарубками –
фільм вражав силою реалізму, виходив за межі порядної ілюстрації до
повісті. Коли зважити, що до революції твори І. Франка були
часто незнані на Наддніпрянській Україні, це для багатьох було перше
знайомство з його відомою повістю».
Фільм
не зберігся.
Немає коментарів:
Дописати коментар