«Delirium» (делірій у
перекладі з лат. — марення) —
другий фільм українського кінорежисера, та художника Ігоря
Подольчака. Кінострічку знято за мотивами повісті «Індуктор» Дмитра
Бєлянського. У створенні фільму брали участь три кінокомпанії MF
Films (Україна), Podolchak Films (Україна), Paulus vom Lemberg (Чехія).
Роботу над фільмом закінчено 2012 року.
Світова прем'єра стрічки
відбулася в конкурсній програмі «Тиждень режисерів» на міжнародному
кінофестивалі «Фанташпорту — 2013», Порту, Португалія. На
Багдадському Міжнародному кінофестивалі (2013) фільм був нагороджений «Першим
Призом».
Сюжет
Як і у першому своєму
фільмі «Las Meninas», «Delirium» апелює до заплутаних сімейних саг,
якими рясніють літературні твори Вітольда Гомбровича, Мілорада Павича та Бруно
Шульца. На відміну від саг Лукіно Вісконті («Загибель богів»)
або Інгмара Бергмана («Фанні та Олександр»), Подольчак
уникає наративу — все відбувається по-за
просторово-часовим континіумом з фокусом на психічних станах. Його
персонажі умовні, що підкреслюється наіменуваннями-архетипами: Батько, Мати,
Донька…
Розвиваючи теми, задані
у «Las Meninas», Подольчак в «Delirium» дещо видозмінює «сімейну»
структуру — вводить в герметичний «генеалогічний» кошмар «іншого»
персонажа — людину зі строни. Але цей «чужак» (головний герой —
Психіатр, своєрідний нащадок оповідача з «Падіння дому Ашерів» Едгара По),
проявляє себе зовсім не як чужорідне тіло. Його вторгнення не викликає жодних
змін у «сімейному організмі». Навпаки, сім'я поглинає «іншого», перетворюючи
його у повноправного учасника дивної гри, з якої немає виходу.
З точки зору
кінематографічних жанрів, радше піджанрів, «Delirium» можна віднести до так
званих «історій про будинки, з яких немає виходу» або «історій про будинки з
привидами». З фільмів першої категорії найближчими є «Сингапурский слінг» и «До
зустрічі в пеклі, моя люба» Нікоса Ніколаідіса. З фільмів другої категорії
можна, для порівняння, згадати «Будинок з привидами» Роберта
Уайза та «Інші» Алехандро Аменабара. Але на відміну від стрічок Уфйза
та Аменабара, у фільмі Подольчака глядач зштовхується з поняттям
«помилкового саспенсу», коли режисер ніби створює атмосферу тривожного
очікування, але ці передчуття чогось жахливого скоро руйнуються від
неадекватної реакції на них персонажів. Саспенс, у виданні Подольчака,
саморуйнується — немає точки зору «ззовні», немає координат
«нормальності», за якими глядач здатен протиставити себе екранній
невідомості — він сам стає цією невідомістю. Таким чином Подольчак
провокує у глядача почуття гострої клаустрофобії — з його дому-світу
немає виходу. Глядач, як і персонажі, не знає чи існує ще щось за межами того
місце, де він знаходиться в данний момент, а оскільки «данний момент» має
властивість закільцьовуватись, то втеча «звідси» стає просто неможливою.
Покази та нагороди
Вперше уривки з фільму
були представлені на 45-му Міжнародному кінофестивалі в Карлових
Варах у програмі «Фільми у виробництві». Нові повнометражні стрічки з
центральної та східної Європи у 2010 році. Участь у цій програмі була
зумовлена пошуком додаткових джерел фінансування для завершення фільму.
Прем'єри фільму:
· Світова
прем'єра — 4 березня 2013 року. Номінація на нагороду Найкращий
режисер у конкурсній програмі «Тиждень режисерів» на міжнародному
кінофестивалі «Фанташпорту — 2013», Порту.
· Латиноамериканська
прем'єра — 23 березня 2013 року. «Міжнародна панорама» на Уругвайському
міжнародному кінофестивалі в Монтевідео.
· Російська
прем'єра — 13 червня 2013 року. Номінація на Гран Прі на
Міжнародному кінофестивалі ім. А. Тарковського.
|
«
|
Найбільш радикальний
експеримент можна записати у актив українського режисера Ігоря Подольчака.
Його фільм Delirium – суміш параноїдальної маячні і математичного аналізу,
які зняті майже з повним розфокусуванням кадру і у найнезвичайніших
візуальних рішеннях.
|
»
|
· Українська
прем'єра — 19 липня 2013 року. Номінація на Українську національну
кінопремію.
Одеський міжнародний
кінофестиваль.
|
«
|
Взагалі, стрічка дуже
клаустрофобічна та болісна, вона як чорна діра затягує глядача у себе. Думаю,
це візуальне рішення може бути метафорою для улюбленої Подольчаком
української інтелігенції та буржуазії, яку так само затягнуло у чорну діру
часу, і замість її безпосередньої присутності, ми можемо бачити лише сліди її
існування – предмети побуту, які назавжди втратили своє місце та хазяїв.
|
»
|
|
«
|
Подольчака передусім
цікавить людська свідомість, тому його роботи нагадують болісні сновидіння,
із юнґіанськими мотивами і домінуванням образа над словом. Причому сам
режисер воліє порівнювати свої стрічки з абстракцією в живописі і тримається
осторонь якихось однозначних трактувань.
|
»
|
· Азійська
прем'єра — 7 жовтня 2013 року. Багдадський міжнародний кінофестиваль. На
цьому фестивалі фільм був нагороджений Першим Призом.
Немає коментарів:
Дописати коментар