Кіно на уроках літератури

Мета вивчення української літератури в школі – формування компетентного читача; підвищення загальної освіченості молодого громадянина України, досягнення належного рівня сформованості вміння прилучатися через художню літературу до фундаментальних цінностей, культури, розширення культурно-пізнавальних інтересів школярів; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування і ствердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Нова українська школа = новий підхід до освіти.

Оновлена програма покликана стати одним із інструментів упровадження засадничих ідей особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів у повсякденну практику. Концепція нової української школи подає таке трактування компетентності: «динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність».

Стосовно української літератури предметною компетентністю, за Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, буде літературна. Її трактуємо як готовність і здатність працювати з текстами різних художньо-естетичних систем, культурноісторичних епох, світоглядних орієнтирів, традицій і стилів: розуміти зміст прочитаного, з’ясовувати авторську позицію і художні засоби донесення її до читача, творити на основі прочитаного власні смисли щодо порушених проблем, висловлювати власну (подеколи критичну) позицію стосовано прочитаного, сприймати художній твір як чинник формування життєвого досвіду та соціально-психологічного й соціокультурного становлення.

Задля осучаснення змістового компоненту програми з української літератури та актуалізації компетентнісного підходу запропоновано рекомендаційні рубрики: «Мистецький контекст» (МК), у якій подано зразки різних видів мистецтв, з якими вчитель, на власний розсуд, може ознайомити учнів; «Сучасна українська дитяча й підліткова література» (СЛ), у якій запропоновано сучасні твори, які ідейно та тематично пов’язані із запропонованими для текстуального вивчення.

Кіномистецтво – один із засобів пізнання культури народу, допоміжний засіб в роботі з художнім текстом.

«Способи впровадження кіно на уроці літератури можуть бути трьох типів:

1. Використання фільмів та їхніх фрагментів як наочності для викладу певної інформації.

2. Розгляд окремих епізодів з фільму в процесі аналізу твору для активізації учнівської уваги та уяви, розширення мистецького контексту.

3. Повний перегляд і вивчення твору кіно як самодостатнього явища мистецтва (тут можливі, але не обов’язкові, паралелі з літературою).

Кожен з вищенаведених способів потребує розробки окремої методики. Не претендуючи на повноту викладу, окреслимо тут її головні тенденції:

1. Зазвичай, для викладу фактичного матеріалу як наочно-репродуктивний метод на уроці можуть використовуватися навчальні фільми (скажімо, із серії «Енциклопедія видатних людей» та ін.) або документальні фільми про письменників («Мій Шевченко» реж. Ю. Макарова, «Іван Франко» реж. М. Лебедєва та ін.). З цією ж метою можуть бути використані й художні фільми про письменників, зняті на біографічному та автобіографічному матеріалі. У цьому випадку функція застосованого кіноматеріалу, як і будь-якої наочності, активізувати увагу учнів під час лекції або розповіді учителя й викласти за короткий час певний обсяг знань у готовому вигляді. Тому завдання та запитання до фільму будуть спрямовані на відтворення в усній та письмовій формах отриманої інформації.

2. Для демонстрування на уроці обираються ключові епізоди з фільму, можливий їхній покадровий перегляд та коментар. Цих епізодів не повинно бути багато (2-3 не більше). Кожен епізод, як відомо, складається з кадрів. Кадром вважають неперервне зображення камерою об’єкта до зміни його наступним кадром завдяки монтажу.

Для здійснення поглибленого аналізу не слід обирати занадто тривалі й розлогі епізоди. Для аналізу обираються 4 - 5 кадрів, які яскраво передають авторську думку, функцію, надзавдання епізоду.

Прийоми роботи та послідовність аналізу кінофрагмента:

- перегляд епізоду й визначення його структури (зі скількох кадрів він складається);

- на скільки частин-кадрів ви б його поділили? Чи збігається ваше бачення з режисерським?

- стоп-кадр (запропонувати учням послідовно схарактеризувати кожен з них, виявляючи композицію кадру, його смислове наповнення, функцію, надзавдання);

- з’ясувати засоби творення змісту кадру (гра світла, колір, внутрішньокадровий рух, тривалість кадру, наявність першого й другого планів тощо);

- дати назву кожному кадрові, виявляючи в них смислові домінанти;

- лінійне співвіднесення кадрів (монтаж), виявлення смислової емоційно-образної атмосфери в їхньому поєднанні, пояснити, чому саме в такій послідовності подано кадри (для цього можна подумки змінити послідовність кадрів. Чи втратить своє звучання епізод порівняно з режисерською версією?);

- повторний вдумливий перегляд епізоду;

- знайти в тексті й зачитати ті рядки, що відповідають переглянутому епізодові, зіставити їх з кінофрагментом, ураховуючи специфічні засоби кожного з видів мистецтва;

- осмислення окремих кадрів та епізодів у єдиному зв’язному потоці художнього цілого.

При роботі з кінокадрами потрібно, щоб учні не лише усно обговорювали побачене, а й працювали самостійно, виконуючи в зошиті практичні завдання. Завдання можуть бути такими:

а) складання плану епізоду за кадрами (до кожного дібрати заголовок);

б) словесно описати кадр та його значення (клас можна поділити на групи, кожній з яких визначити свій кадр);

в) згідно із законом монтажного мислення (1+1=3) описати почуття, які у вас виникають при поєднанні кадрів;

г) реконструювати те, що залишилося за кадром, творчо домислити епізод;

д) пояснити роль розглянутого епізоду в розкритті авторського задуму твору та ін.

3. Повний перегляд і вивчення твору кіно як самодостатнього явища неможливо здійснити в межах уроку за браком часу, тому цей вид треба віднести до позакласної роботи. Найкраще для цього організувати гурток любителів кіно, скласти програму діяльності гуртка, спланувати перелік фільмів, які переглянуть та проаналізують, що забезпечить системне ознайомлення з кіномистецтвом. Класика українського та світового кіно може й повинна стати опорою в естетичному та культурному розвитку школярів. В іншому разі це можуть бути періодичні позакласні заходи, перегляди кіноекранізацій за прочитаними творами з подальшим обговоренням та зіставленням з літературними текстами.

Ознайомлення з кінофільмом проходить ті ж етапи, що й вивчення літературного твору, проте, має свої особливості:

1. Підготовка до сприймання. На цьому етапі варто повідомити ключову інформацію про режисера, час зйомок і виходу фільму, сценарій (чи є фільм екранізацією літературного твору), акторів, що зіграли головні ролі. Можна розповісти про кінематографічну долю цього фільму (коли відбулася прем’єра, як був сприйнятий глядачами, чи був учасником і переможцем кінофестивалів тощо), а також дати установки на перегляд (на що слід звернути увагу).

2. Перегляд. Перегляд фільму учні можуть здійснювати й удома самостійно, але, тоді втрачається ефект спільної емоційної аури, що панує в глядацькій аудиторії. Колективний перегляд допомагає краще сприйняти твір і посилює емоційно-естетичний вплив на кожного учня окремо.

Як стверджують психологи, для школярів «атмосфера глядацької зали, зараження колективною реакцією часто превалює в процесі сприйняття». Явище колективної емоції під час сприймання призводить до міжособистісної взаємодії, взаємокорекції, посиленню або погашенню емоцій. Тому одне й те ж художнє явище може бути по-різному сприйняте людиною, залежно від конкретних умов - колективних чи індивідуальних - у яких відбувається ознайомлення з ним. Перегляд є, водночас, і сприйманням, і підготовкою до аналізу. Відразу після перегляду аудиторія краще готова до обговорення, ніж коли кожен дивився окремо.

3. Обговорення та аналіз. Обговорення варто розпочати із виявлення загального враження від картини. Потім запропонувати учням поділити фільм на частини й виділити в ньому ключові епізоди. Методику аналізу ключових епізодів описано вище (див. Прийоми роботи та послідовність аналізу кінофрагмента). Завершується аналіз з’ясуванням ідеї та формулюванням інтерпретації режисерського задуму твору.

4. Підсумковий етап передбачає написання відгуків, рецензій, анотацій тощо».

(зі статті О. Ратушняка «Використання кіноекранізації в літературній освіті школярів»)

Зокрема, у рубриці «Мистецький контекст» розміщені рекомендації щодо перегляду кінотворів:

·       фільм «Аліса в країні див», США, 2010 (під час вивчення Галина МАЛИК «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»);

·       мультфільм «Микита Кожум’яка», 2016;  

·       документальні фільми про козацьку звитягу та про козацьку шаблю із серії «Козацька звитяга»;

·       проект «Історія українських земель. Козаки». Серія 1 (під час вивчення Зірки Мензатюк «Історія козацької шаблі»);

·       фільм «Сіроманець», 1989 (за М. Вінграновським);

·       фільм про козаків-характерників (із серії «Козацька звитяга» (Володимир РУТКІВСЬКИЙ. «Джури козака Швайки» («На козацьких островах»));

·       фільм про Лесю Українку із циклу «Обличчя української історії»;

·       кінофільм «Тореадори з Васюківки», 1965;

·       науково-популярні фільми про інопланетні цивілізації та паралельні світи (Леся ВОРОНИНА. «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9»);

·       фільм «Захар Беркут»,1971;

·       фільм «Гуси-лебеді летять», 1974;

·       фільм «Климко», 1983;

·       кінофільм «Іван Сила», 2013;

·       фільм «Поводир», 2014 ( під час вивчення - «Маруся Богуславка»);

·       мультфільм «Маруся Богуславка», 1966;

·       документальний фільм «Великі українці – Григорій Сковорода», 2008;

·       фільм «Наталка Полтавка», 1978;

·       фільм «Мій Шевченко», 2001 (кіномистецтво);

·       документальний фільм «Великі українці — Т. Шевченко», 2008;

·       фільм «Чорна рада», 2002;

·       екранізація повісті «Тіні забутих предків» (режисер С. Параджанов).